Зірка Мензатюк — Таємниця козацької шаблі (переказ скорочено)
Стислий переказ, виклад змісту
Розділ 1, у якому з’являється Машка
Автор знайомить нас з Машкою, яка вважає себе красунею, хоча гарні в неї лише тільки очі. Машка давно вже не першої молодості, щоб не сказати підстаркувата. Позаду в неї наліплена облізла наклейка з собакою… Як ви могли зрозуміти Машка — це автомобіль вітчизняного виробництва, червоного кольору.
З першого погляду машина мамі не сподобалась, але коли вони разом її вимили, то змінили свою думку. Наталочці машина теж сподобалася. Наклейку з заднього скла вирішили не віддирати.
В цій машині не було кондиціонера, радіо не працювало, а тато нахвалював її ходову частину. Сім’я вирішила випробувати машину, за кермо сіла мама, яка тільки-но закінчила курси водіїв і тепер зібралася показати, чого навчилася. Наталочка сіла поряд із мамою на передньому сидінні, а тато сів позаду. Машину назвали Машка, а після того, як мама невдало загальмувала за кермо сів тато.
Назад до будинку вони під’їхали вже посварившись і насуплені, а Наталочка світила ґулею.
Біля під’їзду їх зустрів татів приятель, пан Богдан, історик та мандрівник. Богдан зрадів, що сім’я Руснаків купила автівку. Руснаки запросили Богдана на обід і той розповів, що якщо в них є машина, то вони зможуть врятувати одну цінну старовинну річ, реліквію, якій загрожує небезпека, а то й навіть знищення. Наталочку захопила історія.
Розділ 2, у якому з’являється патріотично настроєний привид
Виявляється в пановій Богдановій квартирі на Русанівці з’являтися привид, патріотично настроєний. Привид не розмовляв, але зумів пояснити, що якійсь козацькій реліквії загрожує небезпека. Богдан дізнався, що загадкова реліквія загублена на старому бойовищі, можливо, в замку чи фортеці на заході України.
Наталці було все цікаво: чи спілкувався привид мовою глухонімих, як він все пояснював, вона сподівалася, що ця реліквія надзвичайно цінна. А коли дізналася, що це в замку чи фортеці, то зраділа, бо ніколи не бачила нічого подібного.
Наталочка була готова вже їхати, але мамі потрібно було знати точну адресу.
Богдан запропонував їм прийти до нього і самим поспілкуватися з привидом. Вони причепурилися, гарно одяглися і пішли до пана Богдана, де стали чекати появи привида. Мама просила Наталочку не розмовляти з ним.
Враз серед кімнати заколихалася світла постать. Привид-козак привітався кивком і почав пояснювати, що це за реліквія і де вона.
Всі зрозуміли, що ця річ на заході України, на місці якогось козацького бою. Але вони подумали, що це гроші і привид скрутив їм дулю. А що ж це за реліквія — шабля чи булава їм дізнатися не вдалось — привид зник.
Наталочка вже була готова їхати, але дорослі почали розмірковувати, де це може бути, адже замків багато і козацьких битв була сила-силенна. На дослідження їх потрібна була купа часу і бензину.
Наталочка згадала, що найбільша битва була під Берестечком! Битва війська Богдана Хмельницького з поляками в червні 1651 року. А так як незабаром мали відзначати річницю битви сім’я вирішила їхати в Берестечко.
Розділ 3, у якому з’являється елегантний незнайомець
Руснаки зібралися в мандрівку. Тато позичив у пана Богдана намет і карту автошляхів України, мама приготувала їжу і вони відправилися в дорогу.
Тато кермував, Наталочка на задньому сидінні була як королівна.
Машка мчала по трасі, іноді вони навіть обганяли вантажівки, трактори. Тато пишався Машкою. Наталка сказала, що найкраще подорожувати машиною, бо можна зупинитися і нарвати квітів, і тато зупинив машину.
Наталочка пірнула у розсип лугового цвіту, збирала букет і … шелеснула в воду річки Ірпінь. Наталочка перевдяглася в вишиванку, призначену для завтрашніх урочистостей, мокру одежину розстелили під заднім склом, і рушили далі.
Вони їхали повз села і поля, край дороги бабусі продавали домашні фрукти і овочі.
Мама купила черешень, і тепер Наталочка сиділа на черешневих кісточках, мов принцеса на горошині, їй подобалося їхати в машині Машці.
Тато почав розповідати про дорожні знаки, пояснював дочці їх значення. Пізніше вони заїхали до бензозаправної станції, і Наталочка вийшла, щоб розім’ятися.
За ними зупинився чорний джип, з якого вийшов елегантний і модний хлопець. Наталка познайомилася з ним, це був Антипко, він вгадав, що вони їдуть в Берестечко на урочистості. Наталка почала розповідати йому, що вони мають ще й важливе завдання. Але Антипко знав і про це… він знав, що Руснаки їдуть шукати шаблю і сказав, що їх сім’я також прямує на Захід з цим завданням.
Наталочку це здивувало, а Антипко сказав, що їх також відвідав привид. Наталка подумала, що мабуть привид не повірив у їх можливості і вирішив доручити це завдання ще комусь.
Антипко переконав, що спочатку краще відвідати замки, бо в Берестечку буде багато людей, і все що можна там вже знайшли.
А так як замків багато Антипко запропонував розділити їх — одні відвідає Наталка з сім’єю, а інші він.
Наталку захопила ця ідея, але як вмовити маму вона не знала, і тоді Антип запропонував схитрувати — по дорозі в Берестечко є замок в Дубно, їй лише потрібно вмовити батьків зупинитися і розпитати там про шаблю.
Антип розповів про дубенські підземні ходи, в яких міщани зберігали вина і скарби, про золото й коштовну зброю володарів замку князів Острозьких. Наталочка уявляла, а в їй в очах замерехтіли діаманти. Вона вже бачила, як стане відомою на всю Україну, коли знайде цю шаблю…
На цьому діти і домовились, що Наталка з батьками повернуть в Дубно, а Антип до Кам’янця-Подільського.
Машка бадьоро виїхала на трасу і вони помчали, по дорозі їли кукурудзу. Наталка запропонувала звернути в Дубно, і мама погодилась.
Розділ 4, у якому плани несподівано міняються
Дубно виявилося чистим затишним містечком, яке Наталочці припало до душі. Замок стояв у самісінькому центрі, там було багато туристів, екскурсоводів, але ні про скарби Острозьких, ні про шаблю ніхто нічого не знав. Навіть в підземеллі вони нічого цікавого не побачили.
Все ж Руснаки вийшли з замку і розпитували місцевих жителів про шаблю, але даремно. Вони повернулися в готель, де згодом Наталка зустріла Антипа. Той розповів, що вони знають від привида, що власник шаблі з Дубна, а купити її має чоловік з Кам’янця-Подільського. Але Антип не знав, де буде зустріч чи то в Кам’янці на Турецькому мості, чи під Дубном у Тараканівському форті. Тому Наталка мала чекати на зустріч в Дубні (без батьків, щоб не привернути увагу зловмисників), а Антип в Кам’янці.
Наталка незважаючи на небезпеку не злякалася, але як відпроситися в батьків не знала. Тоді Антип запропонував їй збрехати їм.
Антип розповідав про бої під Берестечком, про оборону під Плоскою (коли 600 козаків оточили себе возами, скували їх залізними ланцюгами, обсипали земляним валом і билися, як чорти). Наталка заворожено слухала і уявляла все це.
Згодом вони ще раз узгодили план дій і попрощалися. Увечері вона довго не могла заснути, думала про шаблю, про Антипка, який їй чимось не подобався. Вона думала про Тараканівський форт, і її проймало передчуття біди. Їй наснився зажурений козак, що дорікав її в тому, що вона не вберегла шаблю…
Розділ 5, у якому ніхто не з’являється, натомість Наталка пропадає
Умовити батьків, повернули до Тараканівського форту, було складно. Тато подзвонив до пана Богдана, і той сказав, що вчора привид буквально шаленів, хапався за голову й крутив пальцем біля виска. Пан Богдан побоювався, що Руснаки втраплять в халепу. Тому тато був насторожений, а мама квапилася в Берестечко.
Наталка мало не плакала, вмовляла батьків як могла, і тато все ж погодився ненадовго заїхати в форт. Наталка показувала дорогу, про яку їй вчора розповів Антип. Вони приїхали до кручі, за якою і мав бути форт. Тато сумнівався, що за кручею щось є і Наталка сказала батькам, що піде перевірить, що за кручею.
Наталочка розгублено ступила стежкою, минула пагорб і… не повірила власним очам: по той бік у пагорб були вмуровані двоповерхові каземати! Форт Тараканівський був вритий у землю, мов кротяча нора, замаскований.
Наталка роздивлялася руїни, підземні ходи. Щоб пройти до форту потрібно було зайти в темний тунель, що мав вивести до внутрішнього двору. Зібравши всю свою рішучість, Наталочка пішла в темноту, а коли поруч щось зашуміло, і вона щодуху рвонула вперед, до світла. Вискочила з тунелю й опинилася серед напівзруйнованих казематів, кропиви й тиші. І як тепер вернутися до батьків вона не знала, бо йти назад тим же шляхом боялася. Вона знайшла два вузькі входи в стіні, про які їй казав Антип, в одному з них вона мала сховатися.
Але раптом вона почула голоси чоловіків і кинулася бо найближчого входу … і кудись провалилася… Нога боліла, коліна пекли, вона збагнула, що впала в кам’яний колодязь. І все через те, ще вибрала не той хід. Навіть в такій ситуації вона думала лише про шаблю, і сподівалась що Антип щось придумає.
Надворі під горою на неї чекали батьки. Але коли вони почнуть її шукати? І як потраплять у замаскований форт?
Тоді вона подумала, що нагорі є власник і покупець шаблі, Наталка сподівалась, що вони не такі жорстокі, що зможуть дати їй тут загинути. Але на її крики про допомогу ніхто не відізвався.
Вона обмацувала стіни, і зрозуміла, що самотужки вона не вибереться. Сподівалась, що скоро батьки і міліція почнуть її пошуки, загадувала Синдбада-мореплавця: той теж опинявся в подібній халепі. Їй здавалося, що на дні колодязю самоцвіти, тому вона клала їх в кишені. Знайшла навіть щось схоже на монету. Її брав відчай, вона згадувала скільки людина може прожити без їжі і води. А зранку вона ще й сніданок пропустила, бо поспішала до форту, і тепер її мучив страшний голод.
Їй здавалось, що пройшло вже багато часу, уявляла, що її знайдуть запізно, як буде плакати мама… Серце Наталки стиснув жаль, і дівчинка зайшлася гірким плачем.
Тим часом мама з татом чекали Наталку, коли з’явився чепурний хлопчина з прилизаним чубом, що трохи кульгав. Він сказав, що Наталка пішла на екскурсію, а їх просила зачекати. Мама згадала, що це той хлопець, з яким Наталка познайомилась на заправці.
Раптом Машка загуділа на всю долину. Тато спробував її вимкнути, але Машка не вимикалася. Тато здогадався, що машина хотіла подати якийсь знак і батьки подерлися на кручу.
Але не знайшли там ні форту, ні туристів, ні Наталки.
